Знижки за договорами: податкові ризики маркетингових та дистриб’юторських договорів

Ukraine
Ответить
News
Сообщения: 2113
Зарегистрирован: 10 июн 2014 20:49

Знижки за договорами: податкові ризики маркетингових та дистриб’юторських договорів

Сообщение News » 09 янв 2015 14:00

Знижки за договорами: податкові ризики маркетингових та дистриб’юторських договорів

11 грудня відбувся семінар на тему «Дистриб’юторські та маркетингові договори «військового часу»: як не підставлятися, або підсумки 2014 року», організатором якого виступили юридична фірма «ОМП» (далі — ЮФ «ОМП») і компанія «УкрКомЕкспо», а спікерами — партнери ЮФ «ОМП» Микола Орлов та Ігор Огороднійчук. Під час заходу обговорювалися податкові нюанси укладання дистриб’юторських та маркетингових договорів, податкові наслідки для представництв нерезидентів, антимонопольні аспекти дистрибуції і маркетингу та інше.
Із вступною доповіддю виступив Микола Орлов, який звернув увагу присутніх на участі представництв материнських компаній (головних офісів) і їхній ролі в маркетингу та рекламі лікарських засобів. Зокрема, він зазначив, що представництва поділяються на 2 види: постійні (платники податку на прибуток) та пільгові (здійснюють допоміжну та підготовчу діяльність стосовно діяльності материнської компанії). Якщо материнська компанія не займається маркетингом як основною діяльністю, то реклама й маркетинг вважатимуться допоміжною діяльністю, тобто, у такому випадку не потрібно створювати постійні представництва. Для того щоб довести, що маркетинг є допоміжною діяльністю представництва, бажано, щоб у статуті материнської компанії не зазначалася реклама або маркетинг як основний вид діяльності. Також необхідно, щоб маркетинг напряму не був прив’язаний до продажів та сервісного обслуговування (наприклад під час продажу великої партії лікарських засобів представництво отримує знижки і т.д.), тобто, якщо представництво буде здійснювати маркетинг, пов’язаний з продажем препаратів, то для представництва це фактично може вважатися господарською діяльністю, яка перейде в рамки постійного представництва, а на таку діяльність уже буде нараховуватися податок на додану вартість (ПДВ).
Спікер зазначив, що маркетингова діяльність може призводити до виникнення зобов’язань з ПДВ як у представництв, так і в дочірніх компаній іноземних виробників у випадках маркетингових чи рекламних роздач, а також надання послуг, зокрема, безкоштовних консультацій. Оскільки на сьогодні існує практика, коли відділ маркетингу частково починає перетворюватися на сервісний центр, який надає консультації клієнтам стосовно продажу своєї продукції. У таких випадках надання таких послуг буде кваліфікуватися як безкоштовне надання послуг, яка для цілей ПДВ прирівнюватиметься до їх продажу, у результаті чого виникатиме зобов’язання зі сплати ПДВ у постійних представництв чи дочірніх компаній. Проте існують декілька факторів, за допомогою яких можна уникнути сплати цього податку. Зокрема, якщо сума наданих послуг чи товарів (маркетингові/рекламні роздачі) не перевищуватиме 300 000 грн., а з 1 січня 2015 р. ця сума збільшиться на 1 млн грн., то не буде необхідності реєструватися платником ПДВ і сплачувати його, але якщо до цього представництво вже зареєстровано платником такого податку, то, відповідно, він буде нараховуватися. Також не обкладаються ПДВ роздачі суто рекламних матеріалів (друковані листівки), тобто така продукція, яка не має іншого призначення, крім рекламного, наприклад, ручки з назвою лікарського засобу будуть розцінені як продукція подвійного призначення і на неї буде накладатися цей податок.
Стосовно ставок ПДВ за різними виплатами за дистриб’юторськими договорами М. Орлов нагадав, що в основному договори поставки препаратів передбачають декілька видів платежів, таких як: оплата безпосередньо за ліки; знижки, пов’язані з поставкою конкретних партій лікарських засобів (товарні знижки); виплата компенсацій; інші знижки, бонуси та заохочення. До товарних знижок належать: знижки, пов’язані з особливостями товару (у зв’язку із наближення кінцевих строків придатності препаратів); знижки, що стосуються ринкових умов (кінець сезону, падіння попиту); знижки, пов’язані з роботою дистриб’ютора (за обсяг, передоплату, швидкість розрахунків). До інших форм знижок (нетоварних) відносяться ті, які безпосередньо не пов’язані з поставками, а надаються за додаткові щодо продажу товарів послуги. До них можна зарахувати: знижки за надання інформації (про продажі, розрахунки, замовлення, продажі конкурентів); знижки за участь у промоції або організацію промоції лікарських засобів (включаючи картковий семплінг); знижки за додаткові послуги (за роботу з мережами, утилізацію, проведення лабораторних досліджень). Ці знижки можуть бути як проспективними — стосуються майбутніх поставок, так і ретроспективними — стосуються вже поставлених товарів. Проте спікер звернув увагу учасників, що з 1 січня 2015 р. набирають чинності окремі положення Закону України від 31.07.2014 р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», якими передбачається, що база обкладання ПДВ під час продажу не може бути нижчою за ціну придбання. У зв’язку з цим виникатимуть серйозні питання щодо ретроспективних знижок. Тому, можливо, необхідно поки що відмовитися від їх надання й дочекатись, як будуть виконувати податкові органи дану норму.
Крім того, спікер зазначив, що п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України (ПКУ), передбачено, що місцем постачання таких послуг, як: рекламні; консалтингові та з обробки інформації, вважається те, у якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. Таким чином, у випадку надання таких послуг нерезидентові вони не будуть обкладатися ПДВ.
М. Орлов також зупинився на питанні оподаткування послуг, наданих через посередника. Так, він зазначив, що п. 189.4 ст. 189 ПКУ передбачає, що у випадку, коли товари чи послуги купують через посередника (агента чи комісіонера), то для цілей оподаткування це вважається двома окремими операціями. Оскільки виробник продає свою продукцію агенту, який, у свою чергу, продає її покупцю, таким чином, відбуваються 2 операції, які обкладаються ПДВ. Проте існує зовсім інша ситуація у випадку, якщо посередник замовляє рекламні послуги для нерезидента в українського надавача. Стосовно цього питання у січні 2014 р. податковими органами було надано низку листів, які визнавали, що у разі, коли послуги, зазначені в п. 186.3 ст. 186 ПКУ, замовлено посередником для нерезидента, то вони можуть не обкладатися ПДВ на рівні їх надавача-резидента. Таким чином, посередник замовлятиме послуги в українського надавача, які будуть обкладатися вказаним податком, а надаватиме їх нерезидентові без ПДВ. До таких послуг можуть належати: рекламні послуги, клінічні дослідження, обробка інформації, консалтинг.
Стосовно семплінгу спікер зазначив, що на території України, крім благодійності, його можна вважати однією із форм карткових проектів. В останньому варіанті найпоширенішою є схема, коли виробник продає лікарські засоби дистриб’ютору зі знижкою (за допомогою, зокрема, ретро-бонусів), який, у свою чергу, продає їх зі знижкою аптекам (фактично за тією ж ціною, за якою він отримав препарати від виробника), а потім аптеки продають ліки кінцевим споживачам за тією ж знижкою, яку отримали від дистриб’ютора. Для виробника та аптек така схема не має створювати негативних податкових наслідків або ризиків їх настання. Проте в разі застосування даної схеми у дистриб’ютора можуть виникнути питання з боку податкових органів з приводу податку на прибуток та ПДВ. Стосовно податку на прибуток можливі проблеми у випадку безкоштовного ввезення лікарських засобів, оскільки податкові органи можуть розглядати цю операцію як безкоштовне отримання товарів та послуг, а відтак, вважати оподатковуваним доходом ринкову вартість таких препаратів, але можна уникнути цього ризику, якщо ввозити ліки зі знижкою, а не безкоштовно, або офіційно не використовувати з метою безкоштовних роздач. Стосовно ПДВ виникатимуть непорозуміння щодо бази оподаткування у випадку, якщо інші партії тих самих лікарських засобів розмитнюються за вищою ціною. Також у дистриб’юторів можуть постати питання, яку ставку оподаткування знижок застосовувати, оскільки якщо ці знижки будуть вважатися товарними, тоді ставка ПДВ становитиме 7%, а якщо маркетинговими — то 20%. Тобто, у даному випадку неможливо буде зазначити в договорах між виробником та дистриб’юторами, що знижка на продукцію їм надається для проведення промоакції чи карткового проекту. Тому важливо уважно підходити до оформлення таких знижок та намагатися пов’язати їх виключно з конкретними партіями товару, а також уникати згадки про будь-які заходи з маркетингу або просування лікарських засобів і, по-можливості, розподіляти знижки на декілька видів чи партій ліків, щоб уникнути великих знижок на конкретний препарат.
Також М. Орлов звернув увагу, що з 1 січня 2015 р. вступає в силу порядок електронного адміністрування ПДВ, затверджений постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569 (далі — порядок). Відповідно до нього всі платники ПДВ автоматично безкоштовно отримають електронні рахунки в Державній казначейській службі, на які буде нараховуватися сума ПДВ, яку вони отримують від продажу власних товарів чи послуг і яка потім буде автоматично зараховуватися до бюджету України в кінці звітних періодів. Проте є кілька проблемних питань, що виникають з набуттям чинності даною нормою. По-перше, сума податкової накладної, яку може видати платник податку, не може перевищувати суми податкового кредиту, що було отримано згідно з податковими накладними на придбані товари чи послуги та грошові кошти, які платник ПДВ може покласти на цей електронний рахунок. Наприклад, під час продажу лікарських засобів дистриб’ютором сума податкових накладних, виданих у межах звітного періоду, має дорівнювати ПДВ, сплаченому під час розмитнення препаратів або сумі коштів, які він покладе на цей електронний рахунок. І у випадку негативних показників різниці між придбанням лікарських засобів та їх продажем необхідно буде робити дотування суми різниці. По-друге, у випадку зміни вартості товарів та послуг необхідно складати розрахунок коригування. По-третє, фінансово неприємним буде невчасне отримання оплати від покупців за поставлені товари та послуги.
Стосовно антимонопольних ризиків, що виникають у виробників під час укладання маркетингових договорів з аптеками розповів Ігор Огороднійчук. Зокрема, він зазначив, що останнім часом Антимонопольний комітет України (АМКУ) почав звертати увагу на маркетингові договори, що укладаються між виробниками та аптеками (напряму або через дистриб’юторів). У зв’язку з цим спікер зауважив, що АМКУ почав звертати увагу через те, що значний розмір надходжень аптечні заклади отримують саме від надання послуг за маркетинговими договорами, що, у свою чергу, дає їм можливість (у зв’язку з отриманням таких доходів) знижувати вартість лікарських засобів, які вони реалізують. Але так як в основному виробники заключають маркетингові договори лише з великими аптечними мережами, то, на думку АМКУ, виникає антиконкурентне середовище щодо поодиноких аптек та незначних аптечних мереж. Тому для уникнення будь-яких звинувачень з боку цього органу стосовно анктиконкурентних дій виробникам потрібно розробити внутрішню політику компанії стосовно вибору аптек для проведення маркетингових послуг таким чином, щоб у разі перевірки представники АМКУ могли б одразу зрозуміти, чому саме укладався договір з тою чи іншою аптекою. Наприклад, розробити перелік, у якому б зазначалися критерії, яким мають відповідати аптечні заклади (покриття території мережею і т.д.) для того, щоб заключити з виробником маркетинговий договір.
Стосовно предмету маркетингового договору спікер зазначив, що якщо таким предметом буде надання послуг, то потрібно пам’ятати, що законодавством України діяльність аптечних закладів чітко регулюється, тому під час укладання з ними маркетингових договорів, необхідно уникати в описі договору, що саме має робити аптечна мережа для виконання його умов. Наприклад, не слід вказувати надання провізорами консультацій покупцям, роз’яснення їм фармацевтичної дії лікарських засобів, виробником яких є одна зі сторін маркетингового договору, тому що теоретично такі вказівки можуть бути розглянуті як порушення ст. 781 Закону України від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я», якою передбачається, що фахівці охорони здоров’я не мають права займатися рекламною діяльністю препаратів та виробів медичного призначення. Тобто, такі дії можуть бути розцінені як надання фармацевтичним працівником рекламних послуг.
Також потрібно пам’ятати про обмеження, які стосуються товарів, що відпускаються в аптеках. Оскільки наказом МОЗ України від 06.07.2012 р. № 498 затверджено перелік товарів, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи, і якщо згідно з маркетинговим договором аптеки зобов’язані будуть продавати лікарські засоби разом з додатковим товаром, що до них не належить (ручка, календар тощо), аптека згідно з чинним законодавством це зробити не зможе. Тому під час укладання договору потрібно врахувати й цю норму законодавства.
На завершення семінару виступив М. Орлов, який розповів про деякі податкові ризики, що можуть виникнути під час укладання сервісних договорів, за якими обслуговуванням виробника займаються дочірні підприємства. Зокрема, вони можуть надавати маркетингові послуги, займатися реєстрацією лікарських засобів, клінічними випробуваннями тощо. Спікер звернув увагу, що фінансування, яке отримує дочірнє підприємство від виробника, фактично, лише покриває витрати на утримання офісу, усе залежить від того, як визначено фінансування в сервісних договорах, тобто за якою формулою. Найчастіше на ринку використовується 2 формули надання коштів: сost-plus («витрати плюс») та fixed price (фіксована ціна). Різниця між ними полягає в тому, що в договорі із застосуванням cost-plus фінансування надається на певні витрати (оренду приміщення, заробітну плату працівників і т.д.), які перевиставляються для виробника з певною націнкою. При fixed price все відбувається так само, однак послуги індивідуалізуються і за кожну послугу виставляється фіксована сума, наприклад, у розрахунку на місяць. Останнім часом багато дочірніх підприємств, що використовували систему fixed price, вирішили перейти на cost-plus, оскільки система fixed price, яка була сформована до 2014 р., прив’язана до курсу долара, який не змінювався до цього року. Проте коли в 2014 р. почалася девальвація гривні й змінилася валютна складова в оплаті послуг, то кошти, надані для фінансування дочірніх підприємств, у перерахунку на гривню (оскільки витрати в цій грошовій одиниці) стали надлишковими, тобто розцінювалися як прибуток, за який потрібно сплачувати ПДВ. Наприклад, якщо витрати становили 100 грн., то така сума й залишилися, але якщо раніше за курсом валют 100 грн. дорівнювали 10 євро, то тепер це 5 євро, а сума, надана виробником на витрати дочірньому підприємству, так і залишилася на рівні 10 євро. Тому, з одного боку, система cost-plus є прозорою та зрозумілою, але з іншого — існує ризик сплати ПДВ, у зв’язку із цим потрібно зважено підходити до питання переходу від fixed price до cost-plus.
Євген Прохоренко

Ответить

Вернуться в «Украина»