17.05.2007     №    245

                                                                  Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

                                                                            17.08.2007 за № 950/14317

Порядок

визначення спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, у  яких  можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів 

1. Загальні положення

1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до статті 7 Закону України “Про лікарські засоби”, наказу МОЗ України від 13.02.2006 за № 66, «Про затвердження Порядку  проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісію з питань етики», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.03.2006 за № 252/12126 та з урахуванням норм, що застосовуються у міжнародній практиці щодо проведення клінічних випробувань.

1.2. Цей Порядок установлює загальні вимоги до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, акредитованих Міністерством охорони здоров’я України, та які мають ліцензію на здійснення медичної практики, у яких можуть проводитись клінічні випробування з метою виявлення або підтвердження клінічних, фармакологічних та/або інших фармакодинамічних ефектів одного або декількох досліджуваних лікарських засобів, та/або виявлення побічних реакцій на один або декілька досліджуваних лікарських засобів, та/або для вивчення всмоктування, розподілу, метаболізму та виведення одного або кількох лікарських засобів з метою підтвердження його (їх) безпечності та/або ефективності.

1.3. Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та їх підрозділів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів (далі – Перелік), визначається на підставі цього Порядку та затверджується Міністерством охорони здоров´я України за поданням Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров´я України (далі – Центр).

2. Визначення термінів

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

2.1. Спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, у якому можуть  проводитись клінічні випробування лікарського засобу, – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, визначений МОЗ за поданням Центру як такий, що може проводити клінічні випробування лікарського засобу.

2.2. Клінічна база – підрозділ спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу (відділення, відділ, центр, поліклініка або її  підрозділ, диспансер, науково-медичний заклад, кафедра на базі  відділення лікувально-профілактичного закладу), що є місцем безпосереднього проведення клінічного випробування.

2.3. Одноразова клінічна база - це клінічна база, яка одноразово залучається до проведення клінічного випробування.

2.4. Карта атестації клінічної бази Державного фармакологічного центру – формалізована карта, у якій надається інформація про лікувально-профілактичний заклад та його підрозділи, що дає змогу оцінити можливість клінічної бази проводити клінічні випробування лікарських засобів.

2.5. Керівник клінічної бази - особа, яка постійно працює у спеціалізованому лікувально-профілактичному закладі або його підрозділі, що визначені як клінічна база, та несе відповідальність за рівень, обсяг, якість лікувально-профілактичної роботи й очолює колектив співробітників, який може залучатися до проведення клінічного випробування. 

2.6. Заявник клінічного випробування (далі - Заявник) – фізична або юридична особа (наприклад, спонсор, контрактна дослідницька організація), яка подає заяву про проведення клінічного випробування до МОЗ або вповноваженого ним органу. Заявник може подавати заяву про проведення клінічного випробування лише за наявності доручення, виданого спонсором, з чітко визначеними делегованими повноваженнями.

2.7. Експертиза матеріалів, наданих лікувально-профілактичним закладом, – це розгляд, аналіз документів, наданих лікувально-профілактичним закладом, на підставі якого готується обґрунтований  висновок для прийняття рішення щодо включення лікувально-профілактичного закладу до Переліку спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів.

2.8. Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів  (далі - Перелік), – це перелік, у якому зазначаються спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади та їх підрозділи (клінічні бази), що затверджується МОЗ за поданням Центру.

    2.9. Професійна автобіографія лікаря, який може залучатись до проведення клінічного випробування,  - письмове викладення інформації, що дає змогу оцінити професійну кваліфікацію лікаря та можливість залучати його до проведення клінічного випробування, датоване та підписане ним самим.

   2.10.  Первинні документи - діючі документи, дані й записи (наприклад, історії хвороби, амбулаторні картки, лабораторні записи, службові записки, щоденники досліджуваних або опитувальники, контрольні таблиці для оцінки, журнали видачі медикаментів, роздруківки приладів, верифіковані й засвідчені копії чи розшифрування фонограм, мікрофіші, фотографічні негативи, мікроплівки або магнітні носії, рентгенівські знімки, адміністративні документи, записи, що зберігаються в аптеці, лабораторії та відділенні інструментальної діагностики, які беруть участь у клінічному випробуванні).

3. Порядок визначення спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, у якому можуть проводитись клінічні випробування  лікарських засобів

   3.1. Клінічні випробування лікарських засобів проводяться у спеціалізованому лікувально-профілактичному закладі та його підрозділах (клінічних базах). Загальні вимоги до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу та його підрозділів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів, згідно з додатком 1.     

3.2. Визначення спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу та його підрозділів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів, здійснюється Центром. До Центру  подається заява (лист-клопотання) довільної форми керівника лікувально-профілактичного закладу. У разі, якщо  як клінічна база  залучатиметься кафедра вищого медичного закладу, то додатково необхідно додати заяву і від керівника медичного закладу. До заяви додаються:

-  карта атестації клінічної бази Державного фармакологічного центру встановленої форми  (додаток 2) (далі - карта атестації). У разі, якщо  як клінічна база  залучатиметься кафедра вищого медичного закладу III, IV рівнів акредитації переддипломної та післядипломної освіти, у карті атестації необхідно зазначити інформацію про наявність договору про співпрацю між керівником лікувально-профілактичного закладу та керівником вищого медичного закладу про надання медичної допомоги, наукової та навчально-виховної роботи;

   - підписані та датовані поточні версії професійних автобіографій лікарів, які будуть залучатися до проведення клінічних випробувань, що дає змогу оцінити його професійну кваліфікацію та можливість проводити клінічні випробування.

 3.3. Надані документи підлягають експертизі в Центрі, з урахуванням наступних критеріїв:

-         можливість клінічної бази залучати необхідну  кількість пацієнтів (здорових добровольців) відповідного профілю;

-         можливість спостереження за ними в стаціонарних та/або амбулаторних умовах та вести медичну документацію відповідно до чинного законодавства (історію хвороби та/або амбулаторну картку, тощо);

-         наявність сучасного інструментально-діагностичного та лабораторного обстеження пацієнтів (здорових добровольців) на клінічній базі або можливість залучати інші установи для проведення необхідного обстеження за наявності договору про співпрацю;

-         необхідну кількість лікарів, які будуть залучатися до проведення клінічного випробування.

 3.4. При позитивних  результатах проведеної експертизи документів, наданих лікувально-профілактичними закладами, Центр готує проект Переліку, який  надається до МОЗ на затвердження.

   3.5. Під час проведення експертизи документів, наданих клінічною базою, Центр  може запитати додаткові або відсутні дані та/або інформацію, необхідну для забезпечення відповідності документів клінічної бази юридичним та загальним вимогам. Якщо протягом 30 календарних днів клінічна база не надсилає запитаних додаткових документів або листа з обґрунтуванням термінів, потрібних дій на їх підготовки, то питання про визначення клінічної бази, яка може  проводити клінічні випробування, знімається з розгляду. Про прийняте рішення Центр письмово повідомляє керівника клінічної бази.                                                      

3.6. При негативних висновках експертизи в разі, якщо клінічна база не відповідає критеріям, установленим цим Порядком, вона одержує  вмотивовану відмову протягом 60 днів після надання заяви до Центру.

3.7. У разі відмови клінічна база може повторно звертатись до Центру в установленому порядку із заявою про визначення її як такої, що може 

проводити клінічні випробування лікарських засобів, але  не раніше як через 1 рік після подання першої заяви.              

3.8. Під час  проведення експертизи Центр може здійснити інспекційну перевірку клінічних баз, які вперше включатимуться у Перелік, для підтвердження відповідності наданої інформації у карті атестації клінічної в разі сумніву щодо її достовірності, а також якщо на клінічній базі   планується проведення досліджень I фази та біоеквівалентності із залученням пацієнтів (здорових добровольців) та лабораторії, де проводяться фармакокінетичні дослідження. Для проведення перевірки можуть залучатися представники експертних комісій Центру.

3.9. Інспекційна перевірка проводиться не раніше як через 14 календарних днів після відправлення попереднього повідомлення та узгодження дати її проведення з керівником лікувально-профілактичного закладу, у якому розташована клінічна база, та керівником вищого медичного закладу, якщо кафедра буде залучатися  як клінічна база, дати початку та тривалості перевірки, її мети, переліку документів та приміщень, що  перевірятимуться.

3.10. Інспекційну перевірку здійснюють фахівці Центру, які мають досвід з питань організації та проведення клінічних випробувань і не беруть особистої участі в їх проведенні, а також не залежать від спонсора, дослідників чи інших суб’єктів клінічних випробувань. У  разі потреби до проведення перевірки клінічної бази можуть залучатися вузькопрофільні спеціалісти (наприклад, для  оцінки можливості проведення досліджень I фази та біоеквівалентності).

3.11. За результатами інспекційної перевірки складається акт, у якому зазначаються зауваження та терміни їх усунення. Акт про проведену перевірку Центр надсилає керівнику клінічної бази та керівнику вищого медичного закладу.

3.12.  Спеціалізований лікувально-профілактичний заклад та його підрозділи визначаються такими, у яких можуть проводитись клінічні випробування терміном на 3 роки. Після завершення зазначеного терміну здійснюється перегляд відповідності лікувально-профілактичного закладу та його підрозділів  як клінічних баз, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів відповідно до цього Порядку.

3.13. Керівники клінічних баз  надають інформацію до Центру в разі зміни назви клінічної бази, її підпорядкування  чи  керівника клінічної бази не пізніше 5 робочих днів з дати проведення таких змін.

3.14. У разі необхідності до Переліку вносяться зміни та доповнення, які затверджує МОЗ за поданням Центру не частіше одного разу на рік.

3.15. Якщо клінічне випробування планується проводити у лікувально-профілактичному закладі, який не входить до визначеного МОЗ Переліку, то  такий лікувально-профілактичний заклад, де розташована одноразова клінічна база, залучається до проведення клінічного випробування  лише в разі позитивних висновків Центру за результатами експертизи документів, наданих до Центру.

    3.16. Заявник подає до Центру документи одноразової клінічної бази, відповідно до пункту 3.2 цього Порядку з метою одержання висновку щодо можливості одноразового залучення її для проведення випробування разом з матеріалами клінічного випробування, для проведення якого вона буде залучатися.

    3.17. Надані документи одноразової клінічної бази з метою одержання висновку щодо можливості одноразового включення її для участі в конкретному клінічному випробуванні підлягають експертизі в Центрі відповідно до пункту 3.3 цього Порядку разом з матеріалами клінічного випробування.

3.18. Клінічна база може бути залучена одноразово для проведення клінічного випробування, якщо за результатами експертизи наданих матеріалів Центром було встановлено її відповідність вимогам, наведеним у додатку 1 цього Порядку, та  можливість виконання нею  умов протоколу такого випробування. Зазначене залучення здійснюється шляхом затвердження такої клінічної бази на засіданні Науково-експертної ради Центру разом з матеріалами клінічного випробування, або як зміна до Переліку, якщо планується додаткове включення  до нього такої клінічної бази.

3.19. Під час проведення експертизи матеріалів, наданих одноразовою клінічною базою, Центр може запитати додаткові матеріали відповідно до пункту 3.5. цього Прядку. Про прийняте рішення Центр письмово повідомляє заявника та керівника клінічної бази.   

3.20. При негативних висновках експертизи в разі, якщо одноразова клінічна база не відповідає загальним вимогам, наведеним у додатку 1 цього Порядку, та неспроможна виконати умови протоколу конкретного клінічного випробування, до якого залучається, то  така база одержує  вмотивовану відмову протягом 60 днів, після надання заяви до Центру. Про прийняте рішення Центр письмово повідомляє заявника та керівника клінічної бази.  

  3.21. Клінічна база може бути позбавлена права на проведення клінічних випробувань рішенням МОЗ за поданням Центру на підставі:

·        виявлення невідповідності інформації, наведеної у карті атестації клінічної бази;

·        виявлення за результатами інспекційної перевірки клінічного випробування фактів фальсифікації даних щодо такого випробування;

·        грубих або повторних порушень чинного законодавства, етичних норм та  умов проведення клінічного випробування відповідно до протоколу;

·        заяви керівника клінічної бази та керівника лікувально-профілактичного закладу.

Директор

Державного Підприємства

“Державний фармакологічний Центр”

Міністерства охорони здоров’я  України                                       В.Т.Чумак                                

Додаток 1 до пунтку 3.1

Порядку визначення лікувально-

профілактичних закладів,

у  яких  можуть проводитись

клінічні випробування

лікарських засобів 

1. Загальні вимоги до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу та його підрозділів, у яких можуть проводитись

клінічні випробування лікарських засобів

1.1. У спеціалізованому лікувально-профілактичному закладі, в якому затверджується  та функціонує клінічна база, відповідно до Типового положенням про комісію з питань етики, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я  України від 13.02.2006 за № 66, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.03.2006 за                           № 252/12127, створюється та діє локальна Комісія з питань етики.

1.2. Клінічна база повинна мати:

·        Акредитаційний сертифікат Міністерства охорони здоров’я  України та ліцензію на медичну практику спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, де розташована клінічна база.

·        Можливість залучати необхідну кількість пацієнтів  відповідного для клінічної бази  профілю.

·        Можливість спостереження за пацієнтами (здоровими добровольцями) в стаціонарних та/або амбулаторних умовах, а також, у разі необхідності, -  їх подальшого стаціонарного та/або амбулаторного лікування.

·        Сучасне інструментально-діагностичне й лабораторне обстеження пацієнтів (здорових добровольців) на клінічній базі або можливість залучати інші установи для проведення необхідного обстеження за наявності договору про співпрацю.

·        Вести первинну медичну документацію відповідно до чинного законодавства (історію хвороби та/або амбулаторну картку тощо).

1.3.Лікарі клінічної бази, яки братимуть участь у клінічному випробуванні, повинні мати необхідну кваліфікацію, стаж роботи не менше 3 років, а також бути обізнаними з міжнародними вимогами належної клінічної практики (Good Clinical Practice - GCP) та вимогами щодо проведення клінічних випробувань в Україні, а також працювати у тому самому лікувально-профілактичному закладі, де планується проводитись клінічне випробування.

1.4. У підрозділах  лікувально-профілактичного закладу (лабораторія, відділення функціональної діагностики та ін.), які можуть залучатися до проведення клінічних випробувань, повинен регулярно здійснюватись метрологічний контроль  відповідного обладнання у термін і порядку, передбачені чинними нормами.  Лабораторія, яка залучатиметься до проведення випробувань, повинна мати атестат акредитації.

1.5. Клінічна база повинна гарантувати умови для зберігання досліджуваних лікарських засобів (відповідно до умов зберігання яке зазначено при маркуванні лікарських засобів) у разі проведення випробування,  та   документації, яка належить до клінічного випробування.                                                                                               

1.6. Документи, які належать до клінічного випробування, повинні зберігатися в клінічній базі не менше ніж 15 років після його завершення. 

2. Вимоги до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, у якому можуть проводитись клінічні випробування I фази та встановлення біоеквівалентність  лікарських засобів

2.1. Спеціалізований лікувально-профілактичний заклад,  який планує проводити клінічні випробування I фази та/або дослідження біоеквівалентності  лікарських засобів, крім вимог, наведених у розділі 1 цього додатка, повинен мати:

 - постійно діючий блок інтенсивної терапії або реанімаційне відділення та гарантувати надання кваліфікованої невідкладної медичної допомоги пацієнтам або здоровим добровольцям у разі виникнення ускладнень під час проведення клінічного випробування;

- окремі палати для досліджуваних пацієнтів (здорових добровольців)  та умови, необхідні для цілодобового спостереження за їхнім станом;

-   окрему маніпуляційну, їдальню та санітарну кімнату;

-   умови зберігання біологічних зразків при проведенні клінічних випробувань.

2.2. Лікарі, які будуть залучатися до проведення таких випробувань, повинні працювати в даному лікувально-профілактичному закладі та мати: стаж практичної роботи не менше ніж 3 років, а керівник клінічної бази категорію не нижче першої та/або досвід наукової роботи, досвід проведення клінічних випробувань, що підтверджується даними, наведеними в професійних автобіографіях.

    2.3. Лікувально-профілактичний заклад, у якому  проводитимуться клінічні випробування I фази та/або дослідження біоеквівалентності лікарських засобів, повинні  мати умови для проведення фармакокінетичних  досліджень або залучати лабораторії, які проводять такі дослідження.

2.4. Лабораторія для проведення фармакокінетичних досліджень, яка бере участь у проведенні клінічних випробувань, має відповідати вимогам належної лабораторної практики (Good Laboratory Practice – GLP) або еквівалентними їм, затвердженим у МОЗ.

Директор

Державного Підприємства

“Державний фармакологічний Центр”

Міністерства охорони здоров’я  України                                       В.Т.Чумак       

Додаток 2 до пункту 3.2

Порядку визначення  лікувально-профілактичних закладів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів

КАРТА АТЕСТАЦІЇ КЛІНІЧНОЇ БАЗИ

ДЕРЖАВНОГО ФАРМАКОЛОГІЧНОГО ЦЕНТРУ

1. Назва, місцезнаходження, телефон та відомче підпорядкування лікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), на базі якого розташована клінічна база. П.І.Б керівника ЛПЗ (повністю), телефон, факс, e-mail.